Свято зимуючих птахів

Свято зимуючих птахів

Мета: :  ознайомити  учнів  із  зимуючими  птахами;  поширити знання про значення птахів у природі та житті людини;  учити  учнів  любити  й  оберігати  птахів,  націлити  на  допомогу  птахам  узимку,  виготовлення  й  вивішування  годівниць,  підгодівлю  та  спостереження  за ними;  розвивати  екологічну  культуру;  вчити  розуміти навколишній світ та місце людини в ньому; виховувати  творчі здібності, відповідальність за доручену справу

Хід заняття

І. Вступне слово вчителя.

- Дорогі, діти! Шановні гості! Вітаємо вас на нашому святі зимуючих птахів! Девіз нашого свята (всі діти хором):

Ми друзі і вірні, і щирі,

Бо ми бережем повсякчас
Пташок, що літають у вирій
І тих, що зимують у нас!

1 – й ведучий. Твердження, що краса врятує світ, відомо всім, бо людина стала людиною, коли побачила яскраве різнобарв’я рідної природи, коли почула спів жайворонка й тьохкання солов’я, коли відчула тонкі пахощі бузкового цвіту й медові розливи білої акації. Але людина інколи забуває, що вона є лише часточкою природи, із законами й силами якої необхідно рахуватися.

2 – й ведучий. На нашій планеті понад 8600 видів, зокрема в Україні понад 360 видів осілих, перелітних, зимуючих та залітних птахів.

1 – й ведучий. Птахи прикрашають землю. Їх весела, дзвінка пісня, яскраве забарвлення оживляє природу, вселяє в нас бадьорість і радість.

2 – й ведучий. Ми любимо наших пернатих друзів. Вони дорогі нам як незамінні помічники людини в боротьбі за врожай, вірні союзники в знищенні шкідників сільського й лісового господарства.

1 – й ведучий. Птахи – частина природи, без яких її врода була б неповною!

Птахи – наші друзі! Птахи! Їх можна побачити й почути скрізь: у парках, скверах, садах, лісах, на полях, біля водойм, у містах і селах або просто на вулицях.

2 – й ведучий. Птахи – це пісня й політ! Це голоси наших лісів, полів, гір і пустель. Їхні пісні звучать на Землі цілий рік. Їхні голоси ми чуємо вдень і вночі.

1 – й ведучий. Птахи – діти повітря, підкорювачі повітряного океану. Вони можуть підніматися вище гір і хмар, перелетіли пустелю, море, океан.

2 – й ведучий. Птахи – діти веселки. Пір’я переливається всіма кольорами веселки. Вони несуть радість людям.

2 – й ведучий. Птахи – вірні наші помічники, захисники лісів, полів, садів від шкідників і гризунів.

1 – й ведучий. Тому їх потрібно охороняти й берегти. Про них потрібно піклуватися й допомагати їм у важку хвилину.

2– й ведучий.  Зима – найскладніший період у житті птахів. Не так холод, як голод дошкуляє тим, що залишилися зимувати разом з нами. Давайте допоможемо їм, підтримаємо їх!

Пісня на мелодію «Три білих коня»

Застигли річки, кригою скувало.

І снігом білим замело.

В лісі звірям тяжко жити стало, (Двічі)

Бо навколо вже зима, зима, зима.

Так давайте разом допоможемо їм

Цю зиму холодну прожить.

Віддячать пташки, нам віддячать пташки,

Улітку у наших садах.

Учитель:

Холодно зараз в лісах і лугах,

Холодно зайчикам, лискам, птахам.

Затишно, тепло в класі у нас,

Друзі мої, я вітаю всіх вас!

Так, дійсно, холодно. По землі йде зима. І холодно не лише нам, коли ми виходимо на подвір’я, а й звірам і пташкам, які нас оточують. Тому сьогодні ми поговоримо про те, як можна допомогти птахам узимку.

Птахи – наші пернаті друзі. Багато птахів відлітають восени в теплі краї, але деякі залишаються зимувати з нами. Дуже скрутно пташкам у цей період – холодно й голодно.

1.Зима… Зима. Не те, що в літку…

Біліє далеч снігова.

І на малесеньку чечітку

Колючий острах навіва.

2.Гуляють білі сніговиці,

Тріщить мороз. Гудуть вітри.

Сидять зажурені синиці,

І повзики, і снігурі…

3.Дзьобатий дятел працьовито

У кору стука – не дріма.

Але тепер йому не літо –

Кругом зима, кругом зима!

4.А сніг летить, а вітер злиться,

І навіть щиглик на біду,

Хоч звичка в нього – бадьориться,

Притих під кущиком в саду.

Сніжинки білі – не комахи.

А ковдра біла – не тепло

1 – й ведучий. Важко доводиться птахам узимку. Особливо важко буває синицям. Інколи з десяти перезимує лише одна.

2 – й ведучий. У мороз і заметілі птахи замовкають. Вони ховаються в затишні місця й настовбурчують пір’я. Так вони зберігають тепло. Часто взимку птахи гинуть від голоду. Саме голод для пташки страшніше, ніж холод.

1 – й ведучий.  У морозну ніч голодні, ослаблені птахи легко замерзають або стають здобиччю хижаків. У цей час у дуплах або просто на снігу можна знайти замерзлих синиць, повзиків та інших птахів.

Поспіши, дитино мила,

Глянь на світ навкруг:

Усе зима снігом покрила –

І поля, і луг.

Ні зігрітись у промінні,

Ні знайти зерна,

Ось лежить там на камінні

Пташка нежива.

А тут друга прилетіла,

Жалібно квилить:

Поможи, дитино мила,

Сю зиму прожить.

Обережно, о дитинко,

Хлібця накриши

І кришинки в годівничку

Пташці принеси.

                                      ( Стукіт у двері.)

2-й ведучий. Хто це стука в двері наші? Що за гомін у дворі?

 

1-й ведучий. Це до нас прийшли у гості наші юні поштарі.

Під веселу музику заходить поштарик  із сумкою, на грудях — емблема «Укрпошта».

Поштар.  Добрий день вам!  (Дістає листи із сумки, рахує.)

Раз, два, три.

Є у нас для дітвори

І листівки, й телеграми,

Познайомтесь, любі, з нами.

 1-й ведучий. Ось телеграма (читає): «До­рогі школярі! Вітаємо зі святом Зимуючих птахів. Бережіть пернатих друзів! З повагою, Ластівка з далекої Африки».

 

2-й ведучий. Ось іще одна телеграма: «Любі друзі! Холодною зимою ви зустрічаєте пташок теплом своїх щирих сердець. Хай вам щастить! З повагою, соловейки з Єгипту».

Поштар. Тру-ру-ру! Тру-ля-ля! Ось і лист від журавля.

1-й ведучий (читає)      Й побажання в щасті жити,

                                         Гарно вчитись і дружити.

Поштар   Бачу тут у вас є годівнички. Ці годівнички виготовили юннати  вашої школи для зимуючих пташок? 

Молодці!Дбаєте про своїх пернатих друзів.

Пісня на мелодію «Смуглянка»

Якось вранці ми у школі

Засмутилися усі.

Потрібна пташкам допомога,

Тож зберемося ми всі.

Побудуймо годівнички

І насиплемо харчів.

Будуть прилітати наші друзі з відусіль.

Пташка мила,

Вільно, вільно ти літай,

В годівничку, в годівничку завітай!

Хай морози вже не лякають,

          Співом душу звеселяй

                                  

Сценка «Розмова птахів»                                                                                                Синиця.
Скільки тут пташок співало,
Веселилося щодня,
Коли сонце пригрівало і водилась комашня,
Кожний кущик, кожну гілку
Обсідали залюбки,
Щоб не шкодили ні скільки
Їм зажерливі жуки.
Сили в крильцях не жаліла
Кожна пташка на землі,
І комах, і гусінь їла на зеленому гіллі.
Я одна тоді, бувало, не хвалюся задарма,
За добу комах з’їдала,
Скільки важила сама.
А тепер кругом зима,

ні комашечки нема.

Горобець.
Ой, як холодно, як зябко,
Дуже змерзли в мене лапки,

Скрізь глибокий сніг лежить.
Що нам їсти? Що нам пить?
Як нам літечко вернуть? (З’являється сорока)

Сорока.
Вам пора про все забуть!
Скре-ке-ке!
Чим сидіти й сумувати,
Краще лісом політати,
Може щось смачне знайдеться,
А за тим й зима минеться. (Відлітає)

Дятел.
Ох вже ця мені сорока,
Невсидюча білобока,
Завжди всюди облітає,
Все почує і все знає.

Синиця.
Знову лютая зима
Снігу нам ще наміта. (Знову з’являється сорока)

Сорока.
Скре-ке-ке!
Поки ви отут журились
Я смачненько поживилась!
Там пшениця і пшонце,
І свіженькеє сальце.
Там щодня змітають сніг,
Їжі вистачить на всіх.
Там прекрасні годівнички.
Хтось з вас хоче подивиться?

Дятел.
То чого ми сидимо,
Швидше до них летимо!

Гей, сороко, не спіши,
Нам дорогу покажи! (Пташки відлітають).

1 – й ведучий. А чи знаєте ви, що горобці розмножуються по два – три рази на літо і своїх пташенят вигодовують майже виключно комахами, головним чином шкідниками зелених насаджень. У мороз і холоднечу горобці не залишають людину. Вийдіть зимовим ранком на вулицю. Навкруги біло – біло, дерева вкриті інеєм. Здається, усе живе завмерло. І раптом – голос горобця: «Жив…жив». Нашому горобцю в Бостоні (США) встановлено пам’ятник за порятунок садів від гусені. Зграйка горобців знищує до 3000 насінин різних бур’янів щодня. Як і інші птахи, горобці заслуговують повагу і потребують підгодівлі. Та й не тільки сірі горобці залишаються зимувати в рідному краї, звеселяючи наше око.

      2 – й ведучий.  

         Подивіться: у дворі

В чорних шапках снігурі.

Ще й червоні фартушки

Одягли собі пташки.

Значить сніг і холоди

Наближаються сюди.

Снігурами через те

Їх тепер ви і звете.

Снігура можна визначити за смутними монотонними посвистами «гв’ю», а також за червоною грудкою. Узимку ці птахи живуть зграйками, дуже полюбляють ягоди горобини. Їдять також насіння та ягоди багатьох деревних і чагарникових рослин. Із серпня по квітень снігурі ведуть кочовий спосіб життя, залітають далеко за межі лісу. У зимовий період трапляються й у нас. Птах потребує охорони.

1-й ведучий. Досить часто у саду, біля двору можна взимку побачити дятла. Його недаремно називають лісовим деревним лікарем. Кожне дерево обстукає він, відшукуючи комах-короїдів, і обов’язково  зловить їх, не даючи дереву загинути. А допоможе йому в цьому його язик, який прямо-таки чималенький – до12 см завдовжки та ще й дуже гнучкий.

В дятловій кузні гаряча пора.

Дятлова кузня стоїть край двора.

Дятел невтомно працює щодня –

Така роботяща у нього рідня.

Вчився змалку так він  працювати,

Щоб шкідників з-під кори здобувати.

2-й ведучий.  Та чим холодніше стає на дворі, тим далі ховаються під кору комахи, і навіть дятлові нелегко їх дістати. Ось і починає дятел видовбувати насіння із шишок сосни і ялини. Таку їдальню, влаштовану на дереві, називають ще «кузнею». Дерева з «кузнею» знайти не важко: навкруги валяються розкльовані шишки та луски. Частина насіння із шишок падає вниз, а потім проростає. Так дятли сприяють поновленню лісів, парків. Користь усіх дятлів, насамперед, полягає в тому, що вони стежать за санітарним станом  дерев не періодично, а протягом усього року, адже дятли на зиму нікуди не летять. Існує кілька видів дятлів, назви яким дали через забарвлення. Є великий і малий строкатий дятли, є сизий дятел.

1-й ведучий. Поряд з дятлом завжди можна помітити зграйку синичок. Саме їм не під силу роздовбати тверду кору, але те, що не встигне помітити дятел, не пропустить зірке синиччине око. У кладці синиці 12-14 яєць. Вміщуються вони у гнізді тому, що воно як гумове, і цю еластичність надає йому павутина, що скріплює всі деталі. Кожна синичка за добу з’їдає  стільки, скільки важить сама. Якби людина мала такий самий апетит, то вона повинна була б з’їдати 40 буханок хліба за день.

2-й ведучий. Синиця велика розміром завбільшки з горобця. Веде осілий спосіб життя. Весну і літо синиці проводять у лісі, а восени збираються в невеликі зграйки й перекочовують ближче до житла людини. У тривалі морозні ночі зграйки синиць збираються разом і сплять, тісно пригорнувшись одна до одної, щоб було тепліше. У дуже морозні зими птахи гинуть не від холоду. Їм не страшний мороз, коли є годівниці з насінням  і шматочками несоленого сала.

1– й ведучий.  Мабуть усі ви чули про пташині базари, але побувати там не пощастило. Через те ми спробуємо організувати свій пташиний базар. Вам треба назвати птахів за короткою інформацією.

           Картка 1.
     Живуть на деревах. Мають міцний дзьоб, довгий язик і міцний хвіст, завдяки якому можна спертися на кору дерева. (Дятли)    
            Картка 2.
    Належать до хижих. Вони мають велику голову і дуже великі очі з розширеними зіницями. У них гачкоподібний дзьоб, гострі кігті на лапах. Ведуть нічний спосіб життя. Живляться гризунами, невеликими пташками, комахами.(Сови) 
           Картка 3.
    Живуть на болотах і берегах водойм. Вони мають довгі ноги, шию та дзьоб. Здобич підстерігають стоячи у воді. Деякі бродять у пошуках їжі. Живляться різними тваринками.. (Чаплі)
           Картка 4.
     Білі як сніг. Належать до водоплавних. Вони великих розмірів, з довгою і красивою шиєю. У цих птахів цінний густий пух, тому вони охороняються законом. Живуть переважно парами. (Лебеді)
          Картка 5
    Ці птахи схожі на горобців, але вони обережніші і водночас допитливіші за горобців. Люблять їсти насіння соняшника і ласувати несолоним салом. Ми можемо упізнати їх серед інших птахів по жовтенькому «фартушку» (Синиці)
          Картка 6.
    Прилітають до нас з Півночі. У них є чорна шапочка і червона грудка. Дзьоб товстий і короткий. Живляться ягодами, насінням, частково комахами. (Снігурі)

  Поштар  Молодці, діти, ви добре запам’ятали, як виглядають птахи  нашої  місцевості.

- А тепер відгадайте  мої загадки. (поштар загадує загадки, діти відгадують)

1.                    Біла латка, чорна латка

          Невеличка – сніжно-біла,

           по дереву скаче…

                                             (сорока)

      2.   Що її в небесну шир
           Люди радісно пускають
           Сповіщати всіх про мир.
           Я весь день ловлю жучків,
            Їм комашок, черв’ячків,

   Кожний з нас цю пташку знає
            Її назву відгадає…

                                              (голуб)

       3. Бідовий хлопчина в сірій сорочині
           По дворах стрибає,
           крихти підбирає…

                                               (горобець)

       4. Відгадайте, діти, хто
           Має носик долото?

           Ним комах з кори виймає
           Про здоров’я лісу дбає…

                                                (дятел)

       5. Фартушок жовтенький,
            Голосок тоненький.
             Та ж ця пташка невеличка
              Називається…

                                              (синичка)

       6. Першим я приніс весну,

           Пробудив усе від сну.

           Заспіваю під вікном,

          Бо зовуть мене …..

                                             (шпаком)

        1 – й ведучий  - Наше свято закінчується, та нас ще чекає робота. Тепер ми підемо і розмістимо наші годівнички в затишних місцях, де пташкам буде зручніше поснідати, де їх ніхто не потурбує.
      

  2 – й ведучий  - І на останок ми зараз прочитаємо і запам’ятаємо таку пам’ятку

     Слід усім запам’ятати
             Пташок треба захищати
             Їх оселі не руйнуй,
             Краще взимку підгодуй!
          

  - Дякуємо всім за увагу!